прокляття

-я, с.

1) Різке засудження кого-небудь, що часто свідчить про безповоротний розрив із ним та супроводжується зловісним побажанням, пророцтвом. || Засудження, супроводжуване відлученням від церкви.

2) Прояв різкого осуду кого-, чого-небудь, великого обурення кимсь, чимсь, ненависті до когось, чогось і т. ін. || Лайливий вислів, яким виражають такі почуття.

3) у знач. виг. Уживається для вираження великого невдоволення, сильного обурення, досади, відчаю і т. ін.

4) Те, що обтяжує, мучить, робить нещасним когось, завдає лиха, горя тощо.